Слов'янські племена вперше з'являються у візантійських писемних джерелах середини VI ст. під ім'ям склавінів та антів. Ретроспективно у цих джерелах анти згадані в описах подій IV століття.
Що ж до східних слов'ян, їх розселення датують VI – VIII століттями. У Повісті минулих літ перераховані племена: поляни, жителі півночі, древляни, радимичі, вятичі, кривичі, словені, волиняни, білі хорвати, уличі та тиверці. Тоді ж з'явились і звані племінні князювання.
Більшість дослідників, ґрунтуючись на даних історичного мовознавства, писемних джерел та археології, вважають, що давні слов'яни проживали в лісовій та лісостеповій зоні Центральної та Східної Європи від річки Одер до Середнього Подніпров'я та прилеглого Полісся.
Археологи та мовознавці встановили, що слов'яни відокремилися від давньоєвропейської громади у 400 році. до н. е. На той час вже існували кельти та італіки, германці та західні балти, венети та іллірійці. За однією версією, прабатьківщиною слов'ян була долина між річками Віслою та Одрою (Одером) на території сучасної Польщі.