При відвідуванні Олени Іванівни Раскольніков відчуває «почуття нескінченної огиди», тим більше що й зовні процентниця не викликає симпатій: «Це була крихітна, суха старенька років шістдесяти, з гострими і злими очима, з маленьким гострим носом».
Родіон Раскольніков і Соня Мармеладова – два головних героя роману, що постають як два зустрічні потоки. Їхня думка становить ідейну частину твору. Соня Мармеладова – моральний ідеал Достоєвського. Вона несе з собою світло надії, віри, любові та співчуття, ніжності та розуміння.
Вдова колезького асесора; мати Наталії Єгорівни Зарніциної, квартирна господиня Родіона Романовича Раскольникова.