Зерно замочували, пророщували, сушили, розмелювали і вже згодом готували сусло. Процес часу міг займати близько 70 днів. При цьому в будинках квас був присутній постійно, зберігали його в бочках, у льоху. Щоб квас явно не віддавав сивухою, до нього додавали полин, звіробій, хміль та ін.
У СРСР (за ГОСТ 6082-53) вироблялися чотири види хлібного квасу: кислосолодкий, кислий, московський та окрошковий. Спочатку вироблялося сусло — таких точок було кілька СРСР. Потім цей бульйон з жита чи ячменю згущали вже до патоки (ККС — квасне сусло) і відправляли на пивзаводи по всій країні.
Першими хто вигадав готувати квас є стародавні Єгиптяни, а перші згадки про квас знаходяться у стародавніх літописах і датовані IV століттям до н. е. Цей факт підтверджує знайдений археологами древній посуд із залишками невідомої речовини.
Квас дуже корисний. Його склад багатий вітамінами та корисними елементами для життєво важливих процесів організму (в ньому присутні вітаміни групи В, а також вітамін С та Е, містяться корисні мінерали та мікроелементи – калій, кальцій, магній, залізо, йод, марганець, цинк, натрій, фосфор, сірка та інші).