Тестом на вагітність служили звичайні злакові саджанці, куди жінці слід було помочитися. Таким екзотичним способом заразом можна було дізнатися стать майбутньої дитини. Якщо першою проростала пшениця, значить, народитися мала дівчинка, а якщо ячмінь, то хлопчик.
У середньовічній Європі потрібно було пописати в таз, після чого на його дно клали ключ або дверну клямку (загалом щось металеве). Через якесь час вміст акуратно зливали, а предмет піднімали. Якщо під ним залишався відбиток – жінка вагітна.
На початку 1920-х років виявили, що яєчники жаб, кролиць і мишей різною мірою здатні реагувати на таку сечу (тобто на хоріогонадотропін, що міститься там). Їм вводили у задню лапку невелику кількість сечі, а потім спостерігали реакцію.