Перші дзеркала відносяться до бронзового віку. Вони виготовлялися з листового срібла, міді чи бронзи. Пізніше стали робити дзеркала зі скла, на задню поверхню яких наносили тонкий шар олова, золота або пізніше срібла та твердих сплавів ртуті. Увігнуті дзеркала з'явилися 1240 року.
Склодуви робили циліндр, що розрізався по поздовжній осі на 2 частини. Ці половинки потім розкочувалися в листи, які, у свою чергу, покривалися амальгамою зі складного сплаву. Технологію лиття скла придумали пізніше у Франції. З XIX століття як амальгама стало повсюдно застосовуватися срібло.
Замість рідкого олова використовувалася фольга, яка покривалася шаром ртуті та накривалася скляною площиною. Поверхня була рівною, але каламутною і дуже шкідливою.
Існує повір'я, ніби дзеркала приховують вхід у потойбіччя, а тому не рекомендується тривалий час вдивлятися у своє відображення, що загрожує втратою у дзеркалі частини душі. Можуть бути й інші небезпеки, наприклад: Зараження негативною енергетикою, хворобою попереднього.