Пенсії у СРСР обчислювалися з повного заробітку, а не із суми, яку отримували на руки після утримання прибуткового податку. Сільським жителям призначалася пенсія на 15% менше, ніж робітникам та службовцям. Тобто максимальна пенсія для цієї категорії громадян становила 102 рублі, а мінімальна – 34 рублі.
У середньому пенсіонери у СРСР отримували від 700 рублів до 1200 рублів на місяць (після фінансової реформи 1961 року – від 70 до 120 рублів). Якщо людина не працювала, або не «напрацювала» достатній робочий стаж, їй призначалася звана соціальна пенсія – 350 рублів (35 рублів – після реформи).
Пенсії у СРСР виплачувались із внесків у підприємства державного та соціального страхування. Внески у Радянському Союзі виплачувались без будь-яких відрахувань із заробітних плат. Більше того: навіть відсутність таких внесків не позбавляла робітників та службовців права на пенсійні виплати.
Соціальне страхування в СРСР Важливим моментом у розвитку пенсійного забезпечення в Радянському Союзі став 1956, коли був прийнятий закон «Про державні пенсії».