Стародавнім збірним позначенням жителів Давньоруської держави було русь. Для позначення одиничного представника народу використовувалося слово русин, воно зустрічається вперше у договорах росіян князів із греками у X столітті.
Спільник у Стародавню Русь – Селянин, член сільської громади. Общинники (інакше люди, в однині – "людин", звідси – "простолюдин") були основним населенням Стародавню Русь.
Корінними на той момент були фінно-угри та балти, іноземними — слов'яни та варяги. У Повісті минулих літ літописець перераховував племена, «що дають данину Русі»: весь, міря, мурома, череміси, мордва, чудь, перм, пещера, ям, литва, зимиголи, корсь, нарова і ливи.