Лише 1784 року Індійський акт Пітта дав британському уряду контроль над Компанією. Правління Компанії тривало до 1857 року, коли після повстання сипаїв було ліквідовано. Актом про управління Індією 1858 року британський уряд узяв на себе пряме управління віце-королівством Індія (British Raj).
15 серпня 1947 року Британською Індії було надано незалежність, після чого країну було поділено на два домініони. Індію та Пакистан. У Індії встановилася посада прем'єр-міністра, ним став Джавахарлал Неру. Від Пакистану, у свою чергу, 1971 року відокремилася Бангладеш.
Англійці називали Індію «перлина Британської корони» тому, що крім податків, які стягуються з населення, Індія мала багаті природні ресурси, була постачальником дешевої сировини, являла собою величезний ринок збуту для англійських товарів і виробляла опіум, що вивозиться до Китаю.