Рушниками прикрашали весільний потяг — коней, упряж, одяг гостей. На рушнику стоять наречений та наречена під час вінчання. У деяких регіонах України сватання називалося взяттям рушників чи віддачею рушників. А в інших регіонах рушниками називали не сватання, а заручення.
та культуру». Зображено жіночу фігуру в білому одязі, розписаним червоним візерунком. Виявляється, головною фігурою на візерункових вишивках слов'янських народів язичницьких часів є жінка у широкій спідниці дзвоном із піднятими руками, що переходять у зображення птахів (гілки дерева).
Весільні рушники на ікони Рушник на весілля — це символ майбутнього сімейного життя молодят, кохання, спільної життєвої дороги. Щоб життя подружжя було щасливим, рушники не можна зшивати з кількох частин.
Рушник – Головний оберіг людини від народження до смерті. Рушниками прикрашали хату. Рушниками обрамляли ікони в червоному кутку будинку. Господарі будинку окремо вішали особливий рушник, який був головним оберегом хати та сім'ї.